Перший дитячий страх

Та це й зрозуміло: зовсім недавно він був в затишному і м'якому світі, де тепло, і спокійно, і дихалося, і елось само собою. І раптом усе змінилося: він відокремився, виштовхнув - куди? В іншій, невідомий світ.

Що малюк спочатку? Абсолютно безпорадну істоту. Він уміє дихати, справляти фізіологічні потреби, смоктати, кричати - ось, мабуть, і все. В іншому він залежить від дорослих. І, інстинктивно усвідомлюючи це, малюк відчуває страх.

Найтісніший зв'язок у новонародженого, звичайно, з мамою, саме вона допомагає йому від першого страху рятуватися. Дуже важливо, щоб мама була поруч: годувала, зігрівала, пестила.

Звичайно, це не означає, що цілодобово треба носити малюка на руках. Важливо, щоб відгукувалася на поклик - і підтверджувала цим: все гаразд, небезпеки немає, тебе тут люблять, оберігають.

Якщо мама і інші близькі піклуються про малюка правильно, тобто вчасно в повному обсязі задовольняють його головні життєві потреби, ростять в любові і ласки, він відчуває себе комфортно, він - в надійних руках.

І тоді поступово у дитини формується базова (Тобто основне, стовідсоткове) довіру.

Спочатку - до близьких людей, а потім - довіра до світу взагалі. А це означає, що він буде активно і радісно спілкуватися, знайомитися зі світом, всіма органами почуттів вбираючи інформацію і набуваючи життєвий досвід.

В цьому випадку всі наступні страхи, які, на жаль, все-таки виникають, йому буде легше «прожити» і подолати.

За першим страхом приходять інші. Але вони, по суті, варіації на ту ж тему: страх невідомості, страх змін, страх розставання. Ми ж теж це відчуваємо, просто адаптувалися і знаємо, як зі страхами управлятися, а малюк-ще немає.

Література:
Некрасова З., Некрасова Н. Моя дитина не боїться! Прості методики, які допоможуть вашій дитині не боятися собак, темряви або шкільної вчительки. М .: Ексмо, 2008.